Публикации

13.07.2017

Карты, деньги, два ствола

http://forum.vashdom.ru Андрей Медведев Победу на будущих президентских выборах в Кыргызстане определят деньги, внешний фактор и административный ресурс. Такой вывод позволяет сделать опрос экспертов, непосредственно вовлеченных в выборный процесс. Причем именно в такой последовательности, по мере убывания степени влияния перечисленных «составляющих


Актуально

30.06.2017

Столкновение интересов Ирана, России, Саудовской Аравии и ОАЭ в Йемене

http://inosmi.ru Йеменский кризис Спустя более 800 дней операции «Буря решимости», которую возглавляет Королевство Саудовская Аравия (КСА), для возвращения президента Хади, Эр-Рияд не может решить йеменский кризис ни политическим, ни военным путём из-за столкновения интересов некоторых членов коалиции в этой кампании

Сборник материалов «Буковина и Бессарабия: исторические уроки, состояние и перспективы региональной безопасности»

21.09.2011

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67

Черновицкий национальный университет им. Ю. Федьковича

Кафедра истории нового и новейшего времени

Центр политических технологий «ПолитКонтакт»

(Российская Федерация, г. Москва)

Благотворительный фонд

«Общественные ресурсы и инициативы»

(Украина, г. Черновцы)

Буковина и Бессарабия:

исторические уроки, состояние и перспективы региональной безопасности

(международный научный семинар,

21 сентября 2011 г.)

Черновцы, 2011 г.

 В издании представлены материалы международного научного семинара «Буковина и Бессарабия: исторические уроки, состояние и перспективы региональной безопасности», который состоялся 21 сентября2011 г. на факультете истории, политологии и международных отношений Черновицкого национального университета им. Юрия Федьковича. В нём опубликованы выступления участников семинара, а также приславших свои материалы специалистов, которые занимаются данной проблематикой. Издание рассчитано на историков, политологов, общественных деятелей, журналистов.

Редакционная коллегия:

Сыч А. И. (ответственный редактор)

Медведев А. Н.

Гакман С. М.

Все материалы напечатаны в авторской редакции.

За достоверность приведённых данных и сносок несёт ответственность автор публикации.

Олександр Добржанський (Україна, м.Чернівці) 

Порівняльний аналіз соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку Буковини і Бессарабії в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.

Буковина та Бессарабія –  історичні області Східної Європи, які межують між собою й мають чимало спільного в історичному розвитку. Зокрема значна частина цих регіонів колись входила до складу Київської Русі й Галицько-Волинського князівства. Потім перебували в складі Молдавського князівства, і тільки з кінця ХVІІІ ст. почався процес роз’єднання, внаслідок чого Буковина з 1775 р. опинилася в складі Австрії, а Бессарабія з 1812 р. — у складі Російської імперії. З цього часу почалося нагромадження відмінностей, хоча й спільних рис також залишалося чимало.

Обидві території в ХІХ ст. стали окремими адміністративними одиницями. Буковина остаточно відділилася від Галичини в 1861 р. і отримала статус коронного краю Австрії (Австро-Угорщини) з назвою герцогство Буковина. Бессарабія спочатку була окремою областю, а з 1873 р. перетворилася в повноцінну губернію Російської імперії.

Для обох країв характерним був швидкий приріст населення. У Бессарабії кількість жителів зросла з 200 тис. в 1812 р. до 2 млн. 750 тис. у 1916 р.[1],  тобто в 13,75 разів. На Буковині відповідно з 208 тис. у 1807 р. до 800 тис. в 1910 р. тобто майже в 4 рази[2]. Це було спричинено перш за високим природнім приростом. Але разом з тим і Російська і Австрійська імперії проводили цілеспрямовану переселенську політику. Уряди обох країн всіляко заохочували переселення як з внутрішніх районів так і з-за кордону. Це сприяло перетворенню цих регіонів у багатонаціональні за складом населення.

На Буковині в 1900 р. проживало 297798 (41,16%) українців, 229018 (31,65%) румунів, 96150 (13,16%) євреїв, 63336 (8,67%) німців, 26857 (3,71%) поляків[3]. У Бессарабії за переписом 1897 р. 47,6% жителів були молдаванами, 27,6% — українцями та росіянами, 11,8% — євреями,  5,3% — болгарами, 3,1% — німцями, 2,9% — гагаузами[4]. Безперечно фактор багатонаціональності повинна була враховувати як австрійська так російська влада, але як побачимо далі, робилося це по-різному.

Впродовж ХІХ ст. обидва регіони пережили ряд реформ, які стосувалися адміністративного устрою, соціально-економічних відносин, освіти, суспільних взаємин. Серед них найважливішими були скасування панщини та оброчних платежів у 1848 р на Буковині та в 1868 р. у Бессарабії. Також значний вплив на розвиток обох регіонів справило запровадження місцевого самоврядування: 1861 р. почав діяти Буковинський сейм, в 1864 р. створено земство у Бессарабії. Були проведені також судова, військова, фінансова, освітня, цензурна та ряд інших реформ. Це сприяло модернізації соціально-економічних та суспільних відносин, певному прискоренню економічного розвитку.

У другій половині ХІХ ст. Бессарабія переживала економічне піднесення. За 1870 – 1900 рр. виробництво вина в краї виросло в 3 рази. А вивіз фруктів – в 20 разів.Бессарабія забезпечувала всього 3% російського виробництва зерна, але при цьому 14% його експорту[5]. Значними були успіхи землеробства і тваринництва краю у 1909-1913 рр. Сільське господарство Бессарабії було значно продуктивнішим, ніж у центральній Росії.

Щодо Буковини, то тут темпи розвитку сільського господарства були нижчими, що пояснювалось у першу чергу малоземеллям селян. В 1902 р. понад 56,7% селянських господарств мали менше 2-х га землі[6]. Для порівняння за реформою 1868 р. розміри сімейних наділів у Бессарабії встановлювалися від 8 до 13,5 га в залежності від кількості членів сім’ї. Щоправда спостерігалися значні відмінності між півднем і північчю Бессарабії[7].

Промислове виробництво було слабко розвинутим і в Бессарабії і на Буковинні. У Бессарабії кількість промислових підприємств і майстерень зросла з 463 в 1858 до 6,9 тис. в 1910[8], щоправда, здебільшого невеликих, заснованих на ручній праці. Найбільш великими були: Рибницький і Зарожанський цукрові заводи, Кишинівський завод з ремонту сільськогосподарських машин, Гербовецька меблева фабрика, коньячні заводи в Кишиневі, Тирасполі й ін. У галузевій структурі промисловості Бессарабії переважала харчова, на частку якої в 1910 доводилося 73% робітників і 76,7% випуску всієї промислової продукції[9]. Особливо виділялося борошномельне виробництво, що мало міцну сировинну базу, обумовлену зерновим напрямком сільського господарства краю.

На Буковині у 1908 р. кількість промислових підприємств становила 10833[10]. Але, як і в Бессарабії переважна більшість з них були дрібними. У 1902 р. 94,5% усіх підприємств мала від 1 до 5 працівників[11]. Основними галузями промислового виробництва були харчова (борошномельна, спиртово-горілчана, цукрова), легка, лісова, металообробна. Найбільшими підприємствами були цукрові заводи в Лужанах, Жучці і Кострижівці, Чернівецький лісопильний та машинобудівні заводи тощо.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67